А чи ти знаєш, що, поет не може
Довго знатися сам із собою:
То терен його чоло тривожить,
То за скіпетр береться рукою...
Ревно вдивляється у поворотні віхи,
Ніби дивиться у душу віків:
То молитвою його вірші,
То рукопис - на вогонь у камін.
Попід місяцем з Ієшуа стежкою
Згадує, як було то все,
То пускається з чортом в тяжкую,
Продаючи душу свою.
Божевільний, повзає на колінах,
Називає Музою будь-кого,
Потім, скиглить на почуттів руїнах,
І відмахується від кохання свого...
Ти - на розстрілі, у вигнанні, на ешафоті
За крила сховані у кутку...
Ех, поет, поет, моя ти чеснота,
Не ладнаєш ти з собою чомусь.
Це переклад мого вірша, чи має він сенс і шанс...)) ID: 918026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2023
автор: олена гай