Заховаю назавжди в собі свої сльози,
Хай душа нарешті нап’ється вдоста,
Не захитаюся від гіркої чергової дози
Болю і страху, що у шлях мій вроста.
Прожену сумнів й промовлю, що вірю,
Спалю тривогу поміж ясних іскор надії,
Про клаптик блакиті я й досі ще мрію,
Серед ворожих куль страшної завії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2023
автор: Вікторія Воля