Морок підморгує - знову фліртує.
Знає падлюка: вчергóве не встóю.
Воля слабка. Підлаштуюсь під гру я.
Вип'ю для мужності трохи настою.
Морок на прив'язі держить потвору,
Знову злягаюсь із нею в кімнаті.
Друга потвора прийшла. Не поборю -
Грають зі мною падлюки крилаті.
Морок на мить відвертається раптом,
Пильність потвори втрачають зненацька.
Сили збираю, щоб вирватись градом.
Тисне ж на мозок ця гра чудернацька...
Ніж підбираю, шматую щосили.
Більше знущатися їм не дозволю.
Досить жахіть і насмішок злостивих.
Помах останній. Завершення бою.
Тихо навколо. Потвори замовкли.
Ляжу один в тишині нерухомій...
Сонце іскриться на стінах пожовклих.
Морок подох. Віддаюся утомі...
Очі розплющую: я у постéлі.
Мертва дружина. Дочка ледь притомна.
Бризки багряні по стінах, по стелі...
Знищила. Все. Онейрóїдна бомба.
(Онейроїд (лат. oneyros — сон; лат. oneyroid — подібний до сну) — змінений стан свідомості з напливом сновидних візій, фантастичних переживань, які, на відміну від галюцинацій, мають завершений сюжет, цілісний зміст. Один із симптомів шизофренії.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2023
автор: Сашко Негрич