Звідки черпати енергію? Витекла.
Вени — траншеї, спустошені повністю.
Постать коханої, бережно виткана,
Стала химерною відьмою-провістю...
Це параноя, реальність чи вигадка?
Подихом знову затьмарює голову,
Поглядом манить, затягує в неводи,
Колами водить від жару до холоду.
З нею відчуємо пекло і небо ми,
Після ж — залишить свідомість розколоту.
Соки останні вбирає без поспіху,
Грає коханням мучителька-пасія.
Бачу лукаво-облудливу посмішку.
Вирватись хочу — не можу, у пастці я.
Гину один — без надії і прóсвітку...
Не втечеш. Не пручайся дарма.
Не надійся. Не буде добра.
Поглинатиму душу брудну —
Ти ж для мене як нут чи булгур...
Чарівнá. Смертоносна. Сукуб.
Від народження світу живу,
Розриваю щоразу по шву,
Наближаю омріяний день,
Аби полум'я пекла руде
Проковтнуло нестерпних людей.
"Спокушай, розтлівай і смакуй,
Убиваючи жертву слабку!" —
Настанову прошито в мені.
Для людей я — неначе магніт.
Демониця. Коханка. Ліліт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2023
автор: Сашко Негрич