Забагато плодів... мабуть, тяжко...
Долу зайвий скидає плід яблуня.
А якесь надгидке чолов'яжко
Удає з себе доленьки балувня.
Відчуваючи акт провидіння,
У думках мандрувала все небами...
Проростаю тепер я корінням
В глиб землі під родинними пледами.
Володію природою міри,
Ніби яблунька білоналивиста.
Попри все, не втрачаю я віри...
Головне, сутність мислення цілісна.
Там де квітом троянда буяє,
Проростаю корінням так, нібито
Приворотного зілля розмаю*
Цілий келих до дна було випито...
23.06.2023
*РОЗМА́Й - приворотне, чарівне зілля.
––––––––––––
Ілюстрація:
авторське фото
––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2023
автор: Олена Студникова