Один поет душею пише.
Рядок лягає за рядком.
Цю звичку, певне, не залишить,
Хоча в душі його надлом.
Сумні сюжети до нестями.
А як по-іншому? Війна…
Вона триває вже роками.
Тривожну склянку п’є щодня.
На дні зосталася отрута.
По краплі ллється навмання.
Думки та погляди прикуті
В чеканні завтрашнього дня.
А чи наступить він? Питання,
Де риторична складова.
Де сам собі дає завдання:
Потрібні віднайти слова.
Словами сутність всю відкрити,
Дохідливо та без образ.
Щоб зрозуміли навіть діти
Реальність неминучу фраз.
…А іншому – писати б тільки,
Щоб визнання було й піар.
Рекламуватися без мірки,
Щоб з рота йшов постійний пар.
Всілякі конкурси, здобутки.
А щодо грамот – перебір.
Один! Найкращий! Іншим – дудки.
В дебатах, іграх – не змарнів.
Такі собі, брати-поети.
Об’єднує їх творчий світ.
У кожного свої секрети,
Розмах пера та власний звіт.
Настільки цей розмах вагомий?
До читача знайде свій шлях?
Чи краще на полиці вдома,
Черговий забивати цвях?
…Чи іншого бажати треба?
Найголовніше – мирне небо.
28.05.2023 5.00 – 6.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2023
автор: Вікторія Лимар