Замість хати – бита цегла,
Скарб домашній – черепки.
За одну секунду стерто
Те, що зводилось роки.
На городі господиня
Знепритомлена лежить.
Може ще жива? По сивих
Скронях жінки кров біжить.
Вдень та вніч летять ракети,
Множать кривду і біду.
Разом з нами – пів планети.
Ми – поборемо орду.
Буде злодіям розплата,
Буде кара й забуття,
Бо цінуємо ми свято
Волелюбнеє життя!
05.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: Наталі Вьорн