Я знаю людей, які дивляться в море
І шукаючи свій корабель, виглядають
Червоні вітрила, та море дуже суворе,
Воно зробить як хоче і зорі щезають.
А люди на березі чекають на казку,
І добрі, і злі ждуть здійснення мрій.
Чи подарує море їм свою ласку?
Та слідкують вони, не опускаючи вій.
Слідкував я за ними, та одного ранку
Я глянув на море і кораблик побачив,
Він причалив до берега і став на стоянку,
Біліли вітрила, був таким вільним неначе.
Це не твоя гавань, мій кораблику, поспішай
Тут живуть не ті люди, не бачать вони
Твою простоту, та надії, головне, не втрачай
Тут ніхто не знає, як важко буває пливти
Слідкував за горизонтом і переживав,
Хоч би ніхто вітрила йому не зламав
Бо побачив, що він таємницю ховає,
Не червоні вітрила, а крила він має.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Masha Syv