Співчиня я чудовної природи,
В страпатих муз іду на повідку:
Квітки, дерева, море і погода
Чорнилом осідають у рядку.
Яложу заяложене пісненьке,
Але таке, що розпирає дух,
Комусь така банальщина смирненька
Коробить тіло й розрізає слух.
Втопаю в соковитих я пустелях,
Всихаю в обезводнених морях,
По вінця наливаю віршів хмелю,
Розпліскую вино у чужих снах.
Ланцюжжя муз, буває, і порветься,
Рої безглуздих рим тоді в утиль,
Пегас з роздутим ні́здрям схаменеться
І захурделить дум моїх ковиль.
Посадить верхи, здибиться на місці,
Попробуй за вуздечку утримай,
Басує вороний на полі герцю,
Копитьми чавить буйний весь розмай!
Сум'яття покотилось полем бою
І вилилось у зболених віршах.
Отримати побіду над собою
Не в змозі всемогутній падишах.
16.06.2023
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Chara Vinna