З неба струменіє дощовий ливень,
Ніжно плаче природа в своєму співі.
Перлами крапають до землі краплі,
Звуки тихі лунять у вітрі сумні.
Тонка нитка дощу плете весну,
Збирає доленьки, що довго мріли.
Серце тремтить в такт дощових нот,
І спогади старі приходять, знову зливаються.
Приходить дощ із пеленою сірою,
Заспокоює непокійну душу.
Вмиває все брудне, омиває страхи,
Дарує нове життя на кожну кроху.
Краплини розквітають в танці на вікні,
Малюють візерунки на склі тонкім.
Ах, як багато у них таємниць скритих,
Літо марно мріє про ці сльози густі.
І дощ розповідає свою історію,
Про кохання, радість, про біль і печаль.
У його мові є мудрість та мелодія,
Здатний звести мости і розтопити лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Олена Невідова