Від вибуху весь простір водяний,
Хтось обіймає рідний дах руками
Й шепоче сам собі: не плач, не ний.
Не втримавсь хтось, на дно пішов, мов камінь.
Затоплене ненавистю живе
Невігласом, ворожим кодлом з пекла.
Бо в дзеркало дивилися криве,
У душах зайдів передчасно смеркло.
Затоплені волають, хтось затих,
Реве худоба, а вода клекоче.
Скрапають сльози з неба всіх святих,
Підтримай швидше, всюдисущий Отче.
07.06.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: Світлая (Світлана Пирогова)