Вдивляючись гарячістю зіниць
У людства тінь, навислу над землею,
Вогнем ховавсь у відлік одиниць,
Кривавий слід лишаючи стезею.
Вдихав пилюки смог, пив сік дощу,
Згортав пелюстки від страждань та болю
Коли топтали віри цвіт йому
І ланцюгами рвали вільну волю.
Бо жерся ворог тупістю утіх,
В заплу́т поклавши па́воть, блуд, тенета -
За праве діло видавав він гріх
І ним вбивав всі залишки планети...
-----------------------------------------
Палав і пік. Горів мов неба знак,
Собою застеляв життєву греблю.
Червоно плакав перестиглий мак
Стікаючи слізьми в стражденну землю.
Марія Дребіт Португалія
14.06.2023
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: VIRUYU