Нема близьких, нема далеких...
Є ті - кому є все одно.
Застиглий крик - беззвучний клекіт -
злітає каменем на дно.
Чи то не крик - чиїсь надії,
розбита віра... Може й ні.
Ми всі для когось лицедії -
значимі дуже чи дрібні.
Але, до прикрості чи болю,
глибоко в серце йдуть слова,
які, закутавшись любов'ю,
б'ють наповал. І тишина.
Глибока тиша після бою
між розумом і почуттями.
Накрила увесь світ собою...
Дай, Господи, прийти до тями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Ксенія Фуштор