Вечірня тиша так ніжно обіймала світ,
І раптом в серці сонні зворушились води,
День присмерком втирав з чола свого піт,
Замикаючи за собою всі брами і входи.
Вітер пильно ховався у зрошених травах,
Завмерли тендітні квіти в п'янкому чеканні,
Пусто стало навіть у найпросторіших залах,
Коли душа в чергове потопала в ваганні.
Ще мить і той незабутній стукіт у двері,
Ані слова знову, тільки глибоке мовчання.
Ніч і двоє так давно вже спраглих вечері,
Що підносять серця в новім сподіванні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2023
автор: Вікторія Воля