Веслував старенький човник-
Повний звірів і людей
І його маленький вогник,
Все виблискував з очей.
Він шукав живих в потоках,
У затоплених домів.
Веслував по старих тропах,
Між низеньких ліхтарів.
І шукав іще надію,
На якесь одне життя.
У мільонів вкрала мрію-
Клята йоб*на русня!
Але він веслує, Боже!
Й до п*зди та течія...
Він усіх живих рятує!
І людей і кошеня.
І на ньому, рятували,
Меньших друзів із води.
Люди й звірі обіймались -
Стали ближче ніж брати.
Але він веслу веслує
І об'єднує усіх,
Із останніх сил рятує
Поміж плаваючих стріх.
Кожен човник, в порівнянні -
За ковчег не менший, ні!
Сила нації - в єднанні!
Сила духу - в боротьбі.
І зал*пу вам, кацапи!
Неньку, х*й ми віддамо!
Ми - ковчег, ми є солдати!
Ви ж, як нація - гавно!
11.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2023
автор: Oleksandr Karmyshev