Слова вода, здавалось нам учора,
І що словами можна учинить,
Поет-відлюдник подає свій голос
У затінку, під тихий шепіт лип.
Війна настала і прорвало рани,
Душевні дамби зірвано навік,
І вмився світ пекучими сльозами
Словами невимовний увесь біль.
Почався лютий - думали минеться,
Гадали є нена́висті межа,
А окупант з камінням замість серця,
Звірячо пробиває стінки дна .
Немає цінності : нікому і нічому,
Ракетами спотворене життя,
Поет- відлюдник подає свій голос
Ступаймо в бій,незламно до кінця!
Ще сотні Буч попереду чекає,
Поранених, зґвалтованих руїн
Слова-вода, що душу оживляють -
В пекельний час зневіри й безнадій.
Поет говорить під розлогим дубом
Його гармата - це палке перо
У часи темні - вірте світлим людям,
У небо вічне, вірте у добро!
© Ігор Козак
10.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: Ігор Козак