Аби не думати, що на півроку, немов приречена,
Піца і пиво - мої співрозмовники на найближчі три вечора,
Я така рада, що є робота й волонтерка,
Бо спогади знову по колу. Терпкі.
Небо Львова змінює колір - так видно на фото,
Я вдома змінила штори на синьо-жовті полотна,
Руки по лікоть в бензині, і в Києві знов затори,
Я. Наші нові спогади. Весь час по колу. На повтори.
Вперше в житті думаю про нього негарно,
Мама його просила, а він навіть зрадив бездарно,
Він осоромився сам, та червонію я,
А губи за звичкою. На ім'я.
Мама його просила, та все намарно,
Ну що ж, любий, я і без тебе. В справі.
Окремо дякую, за те, ще не бачила його у Львові,
Бо обожнюю місто, а інша людина буде. По крові.
Я зреклася помсти, понтів, піару,
Знаєш, мої справи - добре. Але. Нічого не було "на шару".
Я любила тебе - маю більше сотні. Свідків.
Але так і не знаю. За що так зі мною й звідки.
Життя якесь, принаймні, цікаве,
Лиш тепер я знаю. Що була права.
Лиш тепер знаю, що всьому свій час,
Мені все ще боляче, бо справді любила. Вас.
Я сама вивчилась на психолога,
Я перша лишилась і встала проти ворога,
Я знаю, що ти б мною пишався,
Я лишилась там. Де ти зламався.
Я. Віриш, більше не шукаю зустрічі взагалі.
І більше не кохаю. Бо ці стосунки своє вже, мабуть, віджили.
Я просто хотіла б, аби ти знав:
Я все ж таки зробила, як тоді сказав:
Живу далі, більше не шукаю смерті,
Більше не дам себе в образу, і навіть пальці - не обдерті,
Знаєш, є усе, чого не вистачало раніше,
Я навчилась у тебе всьому, коли ти вже не вчив мене більше,
Я після тебе три роки не сідала у тачку,
Я три роки була геть. Одиначкой.
Я й досі здригаюсь, коли обіймають іззаду.
Але ти б зацінив мою нову посаду.
Сподіваюсь, тобі теж десь добре,
Ти був просто жорстоким, а я - хоробра,
Після тебе я майже не боюся нічого.
Проти мене були усі. Але все позаду, Слава Богу!
У мене і Львів, і Київ,
І я так само. Проти злодіїв.
Прикинь, у мене друзі, собаки, мистецтво, автівки,
Прикинь, можна у тридцять почати з нової сторінки.
Ти вибрав для себе сторону мого батька-антагоніста,
А я просто лишилась. Бо це моє улюблене місто.
І хай тобі буде хоч трішки в образу:
Я закохалась в мистецтво. Відразу.
Мої друзі в захваті від моїх шалених вчинків,
А я дуже дякую і просто обожнюю цю чарівну жінку.;)
Вона - геніальна і, знаєш, справді Людина,
І я. З першого слова і першого погляду - на колінах.
Я рада, що в цьому світі є такі класні люди,
І я. Більш не шукаю тебе. Усюди.
Дід помер, поїхали мама і брат.
У мене гігантський дім і великий сад.
Я буду з тобою і далі чесною і відвертою.
У здійсненні наших спільних мрій без тебе. Буду впертою.
Я ж така сама, як раніше.
Заради інших - все. І навіть більше.
Я буду просто робити все заради когось іншого,
І... все так само дякувати. Їй і тобі. Віршами.
Випадковий таксист - колишній колега з "Метро",
Дякую, Боже і мама, що я така вперта.
Дякую, Дмитрович, за можливості й підтримку,
І дякую Їй, - за неї, за правду й за Вчинки.;)
І ще згадаю трьома словами: вуличний музикант, крутий невідомий чувак,
Твоя музика того вечора на проспекті Свободи. Усі мої сумніви перетворила на "так"!
Пригоди мають запах гальмівних колодок потяга,
А ти знов повернувся в мої сни. Без одягу.
І все в мене добре, а буде ще краще, наче,
Дякую, боляче! За те, що від тебе. Добряче.
10.04.23 р. Львів-Київ, Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: Маргарита Мельничук