Піднебесся, що заслане сльотою
Усміхається прикро мені.
Буревісник леліє польотами,
Мов глашатай зболених змін.
Пробиваюся в нову реальність —
Горизонти метафор палких.
Інфернальність мого ідеалу
Обпікає. Знов світ нагадали,
Що на голову впав — божий кий.
Я повитий ликом Трагедії,
В маскараді веселих облич.
Полонений у тілі, мов литий
З сіроднів. Мене в тиші облиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: sunsеt