Буває так, що ти не здатен
Ступити крок. Немає сліз,
Немає сил, немає ради.
Ні піринкою угору,
Ні камнем важко вниз.
Завис у просторі і давлять
Зсередини тебе думки.
Вони, з’їдая душу, ставлять
Запитання нелегкі:
Навіщо живі ми?
Чому такий наш світ?
Коли вже перемога?
Та як не впасти з ніг?
Як витримать напругу
І з глузду не зійти?
Як простягати руку,
Коли ти сам в біді?
Навіщо нам усі ці муки?
Чому так тяжко у житті?
Буває так, що ти не здатен
Ні лишитись, ні піти.
05.06.2023
Антверпен
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: mergeight