Шумів будинок, переповнений життями,
Були турботи, радість - усього вдостатку,
Та лихо довело всіх до нестями,
Кудись поділись всі, одні зостались згадки.
Недавно ще було, - в дворі і сміх, і гомін,
Когось пісочили, перемивали кості
І раптом стихло все, лишився спомин, -
Як часто залюбки навідувались гості.
По сходинках щербатим тіні лиш блукають.
Дзвони, чи стукай в двері - все однаково.
З ким привітатись і кому подякувать, -
Хтось закордоном, інші місто захищають.
Мовчить будинок - значить є на те причини
І лавочки весь час скучають біля дому.
Будинок потемнілими очима
Утупився у далі темні й невідомі.
Прослухає надвечір жаб'ячі оркестри всі
З захопленням, і на сирени не зважає.
Він переможні бачить уві сні процесії,
Щоб всі вернулися додому - загадає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Рунельо Вахейко