***
Мої тривоги відлетять – як тимчасові:
минає все у світі цім опалим листом.
Все починається з любові, так, з любові.
Її незримою рукою серце стисло.
Відгомоніли над плечима ранні птиці.
Стояли вишні у цнотливості крилаті.
Тонка матерія на кінчику дзвіниці...
Які дороги, путівці небесній варті?
Палахкотіли канделябри на каштані.
На рівні прани дух акації вдихаєм.
Он рушники пливуть по небу домоткані.
І тільки смерть, і тільки смерть нас не минає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Надія Позняк