Хтось відірвав ведмедю лапу…
Чигають тіні вздовж стіни.
Куди ховатись, під канапу?
Від гострих пазурів війни.
Тут пахне, мамо, чужиною
Й цукерки не такі смачні.
Тепер у тебе з сивиною
Волосся й очі надсумні…
У тата усмішка ласкава
Ще зброя, форма і берет.
І кажуть всі: Героям Слава!
Його побачивши портрет…
Я вже нічого не боюся
Бо більше не болить мені.
Поглянь які тепер, матуся,
У мене крила на спині…
Хто відірвав ведмедю лапу?
Дитинства доньки та сини
Ховають біля серця мапу
Країни щастя від війни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Ірин Ка