Кує зозуля
Мама слухає. Але -
років вистача!
Гримить- надія
на дощ.Та темні хмари
щось промовчали.
Живе людина.
Тихо, непомітно.А
не стане - сумно...
Яке це благо-
у час ракет, поїздів
пройтися пішки!
А як непросто
жити - дивуватися!
Кожний Божий день!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2023
автор: росава