У густій, рясній травичці
Кішечка вмиває личко,
Лапки, кожен клаптик тіла –
Ось тоді вона щаслива.
Тепле сонечко голубить.
Тільки де ж поділись люди???
Шлях загублений додому,
Та вона не лає долю.
Згарище в її уяві,
А від вибухів, мов п’яна.
Через щілину із пекла
Швидко бігла кілька метрів…
…Ось галявина… Ліворуч
Дощова калюжа поруч.
Зараз це її криниця.
Напилася, як годиться,
Відступає від водиці.
Вже пора й поспати киці..
Потрапляє в дім чудовий.
Поряд – хлопчик чорнобровий.
Мрії справдились котячі,
Бо чекала так терпляче.
24.05.2023 13.30 –14.45
Фото з мережі інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Вікторія Лимар