Безпочатковому Сину
Безпочаткового Отця
з сумлінням присвячується
Де б світ цей слово взяв?
Все, Боже, Ти
в Собі сховав,
І тайну Жінки-в-Сонці заховав!
До кого б я припав?
До кого б я припав? — й
ще б не пропав??
Нехай би світ цей — Місяць ссав!
а святе слово я — держав
за відображенням —
в Тобі сховався б
наперекір усім все дописав…
Що б Ти прислав?
Може щось рідке.
Щоб я такий тут зосереджений —
у тромб не загусав:
«Ввись будем — ми!
шкіра без тьми!
якби вас з світу
проводжали не нащадки
а — Псалми!!»
Чи — Ти смієшся з офіційних?
чи то з держав??
чи це вже —
більше за казармовий устав?
і Сонця — не бояться?
то я вже — поза Сонячний масштаб!..
чому і підставляєш їхні голови —
але кричать
що я бʼю штабою!!
Чи справді я в Тобі є зосереджений —
що Ти-і-я
їх під черепашку розробив
і — розписав??
Це справді — Ти — писав?
В цій дивній справі ми.
«Огнь — будем ми!
шкіра без тьми!
якби всіх з світу проводжали
не нащадки
а — Псалми!»
Чи Ти смієшся з офіційних?
30.05.2023,
Київ — третій вибір Богородиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович