Беру на груди і на серце — від Присутності. Поема на голод сенсу — художньо-духовна

                         Сину  Божому
                         і  Матері  Божій
                         із  любовʼю  
                         присвячується



хто  до  Бога  встав  
рано
той  не  знав  чи  не  знає
                             чи  забув  вже  про  рани
але  лагідність  хмар
яких  ще  і  немає
йме  із  моря  
поезій!
і  —  лагідність  віщого  
                                         бризу!



бо  і  Сонце  Бог  зблизив
аби  Землю  оризить
і  обняв  й  стрепетав
й  потягнув
і  підняв  —
і    —  хто  скочить  донизу?



і  все  —  зрання
й  світ  —  зрання
так  бо  Ти,  Слово,
Ти  —  народивсь
зі  Спасінням  і  всіх  Оправданням
так  і  я
так  і  хтось  народився  —
так  тут  валторніше  —
на  землі
як  на  погляд  малій  —
але  вже
з  неспівмірним  завданням!
Бачить  Бог!!  —
бо  й  слова  —  ось!  —  до  чого  нема
                                                                                     подались!..
бо  Ти  в  світлі  як  в  ризах
це  Ти  в  Світлі  незримім  проливсь
і  є  тут
є  тепер
не  колись
і  Сам  Дух  помоливсь  —
як  із  Духом
                     скакне  хтось
                     донизу??




Ах  —  ви  літайте,  творива  
                                     дивних  поезій,
                                     як  янголи
сяйво  йде  в  лицях
                         свята  геніальності  риза
і  грають  на  кутиках  уст
                         моїх
                         від  Неба  капризи
так  грають  —  і  кутики  уст
моїх  —
Неба  карнизи…
простять  люди  —  геніям!
в  геніях  —  Бог!
без  претензій  
лиш  —  
грається  дух…
а  що  ж!  хто  з  України  —
                                     донизу??



сяйво  що  трепетом  в  лицях
і  сяйво  —  що  птиця!


чи  вся  Україна
скочить  з  лиця
як  на  тризну
недобрі  гінці  у  всім  світі
якщо  старість  —  і    складки  ротів  
                                                                   всі  донизу!..



…І  з  моря  поезій!  —
йдуть  хмари  поезій
і  лагідність  —  теплого  бризу!!



Співайте  з  карнизів
всі  генії
               й  золоті  ризи!
щоб  в  Сонце  я  не  упирався  надбрівʼям  –
щоб  світ  цей
               без  духу  не  став  недокрівʼям
щоб  Бог  через  мене  здійняв  Сонце  й  світ
і  до  Себе
наблизив




Ти  поблизу  —
Ти  тут  у  мені
океани  поезій!
але  й  лагідність  бризів
але  Ти  один  знаєш
що  мова  про  це
може  дехто  і  лик
свій  тримає
але  я  ще  тримаю  —  



й  лице!!



аби  Дух  Вишній  —
й  в  лицях  заграв
і  заграє
вільно
як  ні  для  чого
як  знає
правда  —  темінь  загусла  за  гаєм



але  кутики  уст
моїх  —
Неба  харизми  й  капризи
йдуть  куточками  рота
це  є  неба  карнизи



о  якби  Ти  наблизив!
коли  в  лагідність  моря
йдуть  світлії  крила
що  й  втечуть  всі
комп’ютерні  хмари

о  прибій!



я  Три
маю!    
й  лице
і  ще  й  світу  все  ніби  лице!  —

є  лиш  Ти!!


І  сяйво  —  що  птиця
є  сяйво  —  і
грає  на  лицях


28,  29.05.2023,  духу  свято  -    і  ніщо  не  приховується;
легкі  торкання;  без  психік,    богослівʼя  дією  Св.  Духу!!
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

За  словами  експерта,  ракети  долетіли  до  Києва  приблизно  через  10  хвилин  після  звуку  сирени.  Їх  зустріла  українська  протиповітряна  і  протиракетна  оборона,  яка  вже  може  збивати  балістичні  ракети.

«Найважливіше,  що  це  були  ракети  «Іскандер»,  які,  як  і  раніше  «Калібр»,  були  зганьблені  ,  
тому  що  саме  на  ці  ракети  робила  ставку  терористична  держава  у  протистоянні  з  вільним  світом."
("Хартія  97",  29.05.2023)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович