ми стаємо старші..
..глибоко в очницях
дитячих
ховається
"рибна плівка"
погляд праплачу
катаракти серцевої
глибше за cancer
роз'їдає
не тіло а душу
війна
погляд праплачу
катаракти серцевої
..глибоко в очницях..
.вже НЕ дитячих.
роз'їдає війна
сірішають й глибшають
скули
все більше відтінків зеленого й жовтого
відцвілого
неживого
чорносивого
перемальованих портретів
художником втомленим
як настільки швидко
змінюються люди
..?
сірішають й глибшають
скули
сивішають й старшають
діти
й не діти
художник усе перемальовує...
кисті спотворюються
волос слабшає
голос згасає
колір зникає
...
тримачами паличками
вишкарябуєш по чорній дошці
позаурочних завдань
тотемного
спустотілого класу
посипаною штукатуркою
і перевернутими стільцями
вивітрених учнів
неучбовою тривогою
виверженого гирла сліпої ненависті
птахи злітають
оглушені пусткою
/насправді то не птахи/
горобці зникають разом з людьми, - кажуть.
приклад - Чорнобиль.
малює війна
●
скільки ще?..
..вимальовуєш чорним
наш колір
¿
.згасай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: мелодія сонця