з самого ранку никаю, мов неприкаяний.
втомився, хоч нічого не робив.
з самого ранку никаю, мов неприкаяний.
втомився, хоч нічого не робив.
о, якби моя люба — я втратив її необачно —
прийшла й пояснила, до чого
я не бачу щасливих снів.
стояв на узбіччі якоїсь траси,
слухав, як вітер шарпає старовинні рекламні щити.
стояв на узбіччі якоїсь траси,
слухав, як вітер шарпає старовинні рекламні щити.
на лівій руці у мене цокало щось, мов годинник —
я знаю, що то було. чом би тобі не прийти?
якщо я ще маю щось привабливого, дитинко,
я з твого дозволу вилізу на трибуну, й скажу тобі знов:
о, невже я ще маю привабливість в твоїх очах, дитинко?
добре, тоді я зійшов на трибуну, й кажу тобі знов:
прийди чи вдень, чи ввечері, чи уночі, чи вранці,
чи ще колись, коли згадаєш про любов.
буває, мені здається: я піднісся так високо,
бо зроду ніколи не падав, і напевно, вже не впаду.
буває, мені здається: я піднісся так високо,
бо зроду ніколи не падав, і напевно, вже не впаду.
а буває, що навпаки: здається, я впав так низько,
що навіть не усвідомлюю, що впав у таку біду.
чорний ворон сидить на дубі,
й крякає, мов регоче, бо не боїться вві сні.
чорний ворон сидить на дубі,
й крякає, мов регоче, бо не боїться вві сні.
дитинко, а я боюся, бо почуваюся так,
ніби я — сонне опудало, що сміється в своїй маячні
https://www.youtube.com/watch?v=40T3JiiZ6JY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2023
автор: Echinopsis