Сину-Слову Божому
і Матері-Діві Божій
з любовʼю присвячується
Коли ще Києва
і не було —
вже все було про Київ…
Вже все було
про русичів й полки їх…
Бо ж була Зірка!
й небо зайнялось!
й ще не було дверей
й були одвірки
і в небо із одвірків
ці погляди! — й чіплялись зірко!
Що ви без віри?
Навага добрих?
Навага добрих — побіжить
без шкіри
ще серце б’ється?
Природна добрість —
це
засіб помилятися без міри!
бо без віри
і покажіть яка це ваша віра??
Коней навскач ловити? —
й жінок так полюбити?
наскочити на Візантію —
щоб Візантію погубити??
Що ж! — була й Зірка!!
що дозволяла травами ходити.
Про що ви здатні ще
заговорити?
Небо любити?
серце очистилось?
І там є ріки, там вже
віра??
Навіки!
Що — як сковзались всі —
приходило —
навіки?
Тепер Київ — навіки!!
І ще ж є я,
і ще весь світ — в пів міри!..
І те, що мене
променем —
наважила
тут Зірка
Вона —
за нею й я! —
назад й вперед
часом і простором — от — на Велику Церкву —
цінний як промінь —
що вкинув мимовільно вимір —
й це не змеркне!!
і це є Церква…
як хочете ув цьому бути — ви! розквітлі!
то ви й купайтесь у принесеному
світлі
от, вовнярі, — ви й роздягайтеся!
та й розбирайтеся… у світлі!..
Це я й до Неба
цільно потягнуся
ще й усміхаючись — в привіті!!
27.05.2023,
Київ — третій вибір Богородиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович