[b]Хіба в житті колись думали ми
Як мало треба для справжнього щастя…
Що бути поруч з рідними людьми
Можеш хотіти, та не завжди вдасться…
Людей коханих змусила війна
Розлукою свою любов звіряти.
Дітей, найбільший Божий дар життя,
На чужині́́ від смерті рятувати...
Він в Україні... робить все що може…
Вона десь в Англії клопочеться дітьми…
Він зверне гори й Бог їм допоможе,
А їхні ангели обіймуть їх крильми.
І в метушні реальності важкої
Дарує доля кілька шовком шитих днів.
І Він летить до лебедяток сво́їх,
Бо щастя зустрічі дорожче всіх скарбів.
В житті дорожчого нічого і не буде
Ніж щастя й радість дорогих тобі людей!
І що б не думали й не говорили люди,
Бути з родиною – найвищий апогей!
́[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2023
автор: Людмила Лайтер