Не родяться із ними люди,
Тоді ще їх не мають,
А протягом життя їх всюди
Вони всі здобувають
Для того, щоб навчитись жити
Як слід на світі цьому,
Аби на благо лиш служити
Завжди усім і всьому.
Вони – то ключ, аби нещастя
Навік усі лишити
І двері до людського щастя
Земного відчинити,
Ввійти до нього та відчути
В собі його присутність,
Ввійти до нього і збагнути
Життя свойого сутність,
А також світу, на якому
Родились й проживають,
Усього тóго, що на ньому
Навколо себе мають.
Хоча до них не доторкнутись,
(В тім й сумніву немає),
Та зможе всіх проблем позбутись,
Хто з них же користає,
Знайшовши способи дієві,
І їх застосувати,
Щоб більш проблеми ті життєві
Не мали змоги стати
Між ним і світлою метою,
Що прагне досягнути,
Щоб з світом і самим собою
У згоді завжди бути.
Від знань повік не відвертайся.
Не смій від них тікати,
А їх по вінця набирайся,
Щоб щасно поживати.
Євген Ковальчук, 15. 07. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2023
автор: Євген Ковальчук