Присохли рештки барви на палітрі.
Милуюсь шовковистістю етюдів
весни.
Он сонце зерна тре в макітрі
і розсипає меливо повсюди:
на грядку—й сходам носики лоскоче,
аби тягнулись весело у рості.
На іншому—прямінько людям в очі
пил жменями шпурляє з високості.
А тут бджола квітки обходить— мусить.
«Схилили голови», — орлята дзвонять,
Тож тулиться тільцем до міжпелюстя,
чи б’ються серденька в півоній…
На цій лелека… тіло кволе,
обвисли рам’ям обгорілі крила.
Увись підняв останній погляд болю—
й упав, землі віддавши віддих й сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Valentyna_S