Невідомість завжди залишає надію і шанси,
Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
Непробудно в'язка, як безмісячна ніч, і щоразу
В ній зникає протоптаний звечора росяний слід.
Невідомість стискає і час , зупинившись, тісниться
Поміж сходом і заходом, змінює надписи дат,
Де у числах байдужих стає невідчутно різниці,
Та і йдуть вони одне за одним чомусь невпопад.
А якщо за туманом зворотного ліку початок
Невідомість завісила щільно? Не видно ні зги...
І здається безглуздим ступати за край і кричати,
І піщинок потік споглядати немає снаги.
На вербі причаїлась віщунка, дрімає, не кряче ,
А в болотних осОках заснула стара німота.
Невідомість закінчиться ранком , і голос тремтячий
Скаже тихо - проснись, я туману клубки розмотав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Lesya Lesya