собакі видніються хмаркою на полі бою, бо вірні. бо вони вірні друзі і нескінченно живуть у пригодах на всіх бескінечних всесвітах.
такая чистая душа як у дитини. чи то діти як собакі. собакі не брешуть, але хороші актори. дитинство проведе з собаками, доводить, що любити можна безумовно і просто "бути" не заважає тут і зараз. вони жаліють і сльози витирають, чи то може тільки більше тре розмовляти з собаками? кожен це вміє. але не хоче, не може, не буде, бо робота, відпустка, робота..а коли жити життя? собака чекала півсвого життя щоб ти поговорив із нею, а ти думав що вона дурна, не розуміє анітрохи. це ти дурний, Род людський. ти втратив у війнах і битвах так багато знань, що он вони!, твої помічники – ось толокнянонька росте, чебрець, полин, петрушка..найкращі лікарі твого здоров'я.
гармонія відбудеться тоді, коли згадаєш хто ти, а я допоможу.
душа знайде той спокій, стан душі, бо не будіть ви сплячого..він у світах далеких!
собака вірная та молодая
колись замінить тобі маму,
спи солоденько, мій синочку,
собака любить тебе й досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Харрієт