П’ють воду зорі із криниць,
І цідить місяць тихе сяйво,
Упали тіні горілиць,
Як опустилась рань русява.
Моя це все, моя земля,
Й немає кращої у світі.
Траву росиця забавля,
Лягає перлами на віти.
У ній і запах чебреців,
І легіт, викоханий полем,
І стогін змучених женців,
Що із грудей пролився болем.
Ті свіжі запахи медів
Настояні на конюшині,
Тож світ, здалось, помолодів,
Як наливалася ліщина.
24.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2023
автор: Ганна Верес