/гі́рка за домом: юрба дітвори/
зараз - мала, в дитячій уяві
тоді - вертикальний обрив!
сніг намітає, сани з гори,
як на трампліні, злітають на ямі,
вниз головою до яблунь кривих -
ще тільки 10-ть: дзвінко сміюся
...
(хоч я і носа розбив)
/літні зелені карпатські стежки/
перші мозо́лі, збиті коліна,
дух розпирає, несе́м казанки,
мрії легкі і важкі рюкзаки,
біля наметів тріскочуть поліна,
чай із ялиці і а́фин пʼянких -
вже цілих 20-ть: найщасливіший
...
(хоч на ногах синяки)
/за Світлодарськом: розвідоперація/
"Дуже! сильно! пахне "Гвоздиками" -
крики в ефірі по радіостанції,
перший артобстріл - ініціація,
ноги у росах між травами дикими,
пил вперемішку із листям акацій -
ще 27-м: я уперше помер
...
(хоч була вдала евакуація)
/шлях до Херсону: Високопілля/
звільнена пустка, світ НЕжиття,
плачемо ми, плачуть і звільнені,
вдячні і маки - душі розстріляних,
лине перчатка у ягід китя́г,
запахи літа, нив незасіяних -
вже 35-ть: я ще дихаю...
...
(хоч і в могилі застряг)
[i][b]*2С1 «Гвоздика»[/b] — радянська 122-мм самохідна артилерійська установка, призначена для знищення живої сили, артилерійських батарей та дзотів.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2023
автор: К0ВАЛЬ