На Гімназійній* вулиці весна:
Сміється промінь – будуть Мир і Жито.
Знов снився древній житич в моїх снах,
Як час ішов по місту гордовито.
Звучить молитва з глибини віків,
То рече віть її із мого древа
За світлу пам’ять наших Прабатьків
Промінчик впав до німбу кришталевий.
Дзвенить трамвай, біжать кудись мости,
Такий Житомир рідний і далекий
Любив Клеонік**, в нього був мотив,
Бо ж центром став його святої Мекки***.
Іще не стерлись пам’яті сліди,
Ще виринають з хвиль забуті миті,
Я повернусь коли-небудь сюди,
Аби зв’язати міцно роду ниті.
*вулиця в 19ст.
**Клеонік Мефодіїв Шостацький – уродженець Подільської губернії, випускник Київської Духовної академії, відомий священник, законоучитель чоловічої гімназії №1 міста Житомир в 19ст.- на початку20ст.
***в цьому випадку – як центр діяльності
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2023
автор: Шостацька Людмила