Холодні вітри Карелії
Байдужі до мого горя.
До правди ведуть тунелі і
Вона уже майже поряд.
Там плачуть дерева донині
В урочищі тім, Сандармох,
І знають про них в Україні,
І чують, як плаче там Бог.
Всі сльози мої, всі – солоні
І я не соромлюся їх –
Рідня моя є на іконі,
Убита заради утіх.
Лежать у чужій там землиці
Невинно убитих тіла,
Ридає свіча у каплиці –
І є таємниця числа…
Не знаєш у котрій де ямі
Струхнявіли мрії людські.
Лиш сосен «Амінь» там і «Амен»
І реквієм за упокій*.
Найгірші убили найкращих,
Хоч їхні вкушали хліби.
І дише з ворожої пащі
Брехня, немов дим із труби.
Там СЛОН і ГУЛАГ – весь некрополь,
Безумців гріхи й кров умів,
Та пам’ять, як небо висока
Й цитати безсмертних псалмів.
Не хоче в це вірити серце,
Морозом – по моїй шкірі
Життя моє навпіл роздерте
Війною на стрічечці миру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: Шостацька Людмила