Все густішає егрегор болю,
І немає ліків для душі.
Нарікання на гірку недолю,
Як всесвітній глум. А спориші
Все цвітуть, цвітуть обіч дороги,
І здається, що нема війни,
Лиш на мить. Та виє знов: "Тривога!"
Знов на бій лаштуються сини.
Де ж той вихід, щоби справедливо
Вбити клин між смертю і життям?
Множаться Вкраїною могили:
Там чийсь батько, брат, чиєсь дитя...
Мов примари плинуть темні ночі.
Та у мрії — кольорові сни:
Зустрічати людству той урочий,
День святий закінчення війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: Тамара Шкіндер