Зело дісталось вище мурів,
Плетуть інтриги спориші
І щемно-щемно на душі:
Самотні дворики в зажурі.
Бузки іще течуть по вулиці,
Не зупинити повінь цю,
Тече до рук краса митцю,
До слова слово міцно тулиться.
Сидять на кожній гілці нотки:
Цвірінь, ку-ку та ніжні трелі –
З грудей маленьких менестрелів
Цілющі й радісні на дотик.
Минають люди і домівки,
Світ поспішає до кінця,
А сад – такий, як до вінця
І марить плодом кожна гілка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: Шостацька Людмила