На душі так гірко жінці,
Все ж всміхнулась чоловіку,
-Чи б кохав мене довіку,
Якби я була беззуба?
Вмить поглянув і лукаво,
-Чи жартуєш моя люба!
Нахилився й так ласкаво,
-Ти про що? Отого зуба?
Що я вибив, напідпитку,
Чого й нащо зачіпати,
Ну й пропив, другові свитку!
Було б краще помовчати!
-Я журюся, чи довіку,
Ти мене будеш любити,
Чи до старості на втіху?
-Знов гризеш, то, як прожити?
Краще йду, десь знайду дівку!
-Ба, про шльондрочку жартуєш!
Яку дівку, їй ти нащо?
Тож щоденно бешкетує,
І до сексу, геть ледащо!
Чоловік вилупив очі,
Жаль, не зміг все пригадати,
Рідні пестощі жіночі,
Рішив ліпше промовчати.
А вона ж, як ота квочка!
-Що мовчиш, от же зараза,
Лиш три зуба, в роті маю,
Так набридла твоя зрада,
Я за що, щодня страждаю?
Тебе біса, запитала,
Яке ставлення до мене?
Що ти зраджуєш я знала,
Може здуру та прощала,
То чому тебе не клясти?
Стала ніби та тростина,
Я ж не маю, вже чим їсти,
Співчуття. Де? От скотина!
Може досить випивати?
Чи за розум ти візьмешся,
Тож надіялась вставляти,
Ич лукавий, ще й сміється.
Задню дав, то що ж сказати!
Вже пом’явся, глянув хитро,
От, як вижене із хати.
Вмить промовив надто хрипло,
-Хоч й беззуба, тебе люблю,
Кому я, потрібен такий,
Башку вибач, дурну мою,
Прожили, ми час нелегкий,
Мені краща, за коханку!
Давай будем,як спочатку,
Бо ж тебе, я й досі люблю.
17.05.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Ніна Незламна