Вірш - для близьких, які далеко.
В День Вишиванки.
Наснився Львів у сонячнім серпанку,
дитинства миті й світлі друзі в нім.
Я одягну сьогодні вишиванку
як теплий спогад про далекий дім.
Про мирні дні, де радість колосилась,
про перший грім, що принесла війна...
про сто доріг, які пройти судилось,
що ними й досі котиться луна.
На іншій мові тут лунає "Отче"
Але душею ми назавжди там
де серце птахом звільненим стукоче
під українським рідним вишиттям.
Chanel, Версаче, Гучі, Прада, Бьянка -
диктує мода... Та не в моді суть.
Я одягну сьогодні вишиванку
за всіх, кому її вже не вдягнуть...
За воїнів, що душі їх до Бога
несуть лелеки - і мережить біль...
За всіх, хто наближає ПЕРЕМОГУ
де "броніки" щодня гаптує бій.
Травневий день, бузок квітує п'янко...
І сниться дім, пресвітлий дім, а в нім
Господь вдягнув пребілу вишиванку -
він вчора повернувся із війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Меланія Дереза