...Хай натхнення злітає метеликом білим у простір,
Наче дотики вуст до пелюсток ружевого квіту –
Все одно на полях залишаються воїнів кості,
Все одно не вдоволить ареса утробу неситу.
Наче краплі мазки́ полум’я́ніють маки у полі.
Мов надія на світло – між ними синющі блавати.
...Та чи буде колись нам війни і нещастя доволі?
Чи без спину до скону буде́мо світи руйнувати?
Треба все ж позбуватись синдрому «моязкраюхати»...
2023-05-17
[i]Мазка́ -- кров, що витекла з рани.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Анно Доміні