На хустці чорнильній всміхнулась Зоря,
звабливо моргаючи Місяцю-пану.
А я вся душею і тілом твоя…
Ще мить — і зустрінусь з тобою, жаданим...
Ти доторком звабним береш у полон…
Розніжене щастя цьому не перечить.
Шепочеш, ледь чутно: «Я твій Аполлон…
І ігри мої є в цю пору доречні…»
У пестощах очі... Я мружу лице...
Терпка насолода торкається тіла…
До млості, нестями… Немов олівцем,
малюєш той світ, до якого летіла.
Ще трошки, і кожна клітинка сповна
Володарю ночі віддасться охоче.
З тобою… о, СОН мій, хай буде весна
такою, як тіло й душа моя хочуть!
17.05.2023
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2023
автор: Любов Таборовець