Гойдались сонні на вікні фіранки,
В бузковім вальсі їх вітрець кружляв.
Весна ішла в терновому серпанку,
Туди, де місяць ще собі куняв.
Лягає шлейф із чебрецю і м'яти,
Медово-п'яно пахне бузина.
Я у горнятко хочу назбирати
Пахучі трави, що дала весна.
Край сонного вікна чаю горнятко,
Стрічаю ранок й сонечко зі сну.
Довкола все духмяністю просякло...
Світає тихо, проводжа весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2023
автор: Незламна