Цілуй мої скроні. Наповни долоні
Волошковим небом і м'ятним дощем.
Тобі не раба, хоч у вільнім полоні:
Фату одягнула під цвіт хризантем.
Тримай мою руку. Мовчи. Ані звуку
Не треба, щоб чути що каже душа.
Залиш постороннім премудру науку,
Між нами - довіра й свята простота.
Колишуться зорі. Їм сни кольорові
Наспівує, за день зігрівшись, земля.
І Всесвіт заснув на колінах в Любові:
У снах є кінець, а в коханні - нема.
12.05.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: Наталія Волинська