Роздягнуті тремтять і ниють
У смороду гнів і жадоба,
Хто втопиться у калюжі чумній,
Чи вирве із темряви груди?
Дивися як гнів пожирає,
Людське і довірливе серце,
Це сверлить ненависть дірки,
Щоб мірять славу свою,
Над розумом верх утримати,
Ти маєш молитись, кричати у небо,
Але залишили тебе усі,
Що говорили відкрито,
Що намагалися любити,
Але у бруду утопили,
Надію, віру і любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Ти не осліп