Вона звикла на повне ім'я озиватися,
Відкриватись один на один,
Вона любить, коли ненароком торкаються
Самих темних душевних глибин;
Вона щира, та прагне взаємної щирості
Без лукавства, обману і зрад,
Вона хоче любити, втопаючи в ніжності,
Щоб душа розквітала, мов сад;
Вона сильна, буває нечувано впертою,
Все що думає - скаже в лице.
Вона просить одне - бути з нею відвертою,
Та не кожен спроможний на це.
Придивись і пізнаєш її серед тисячі
Схожих днів і безсонних ночей -
Її посмішка гріє, а затишним світочем
Сяє погляд зелених очей.
14.05.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Валерія Кропівна