Гуляв вітер серед поля,
Що то радість, коли воля,
Я лечу ! Стрімко літаю!
Насолоду відчуваю!
Обійняв вже щось й відпущу,
Є бажання, то засвищу,
Адже маю багато сил,
Із травинок злітає пил.
Я крутий, - співав вітрисько,
То так вИсоко, то низько,
Враз зненацька вперіщив дощ,
Щось розхваставсь, вже й серед площ!
Пригальмуй, збав обороти,
Думки хибні й перельоти,
Применш врешті, всі «щедроти» !
Молодим завжди дорога,
Щоб була доволі довга,
Я пораду хочу дати,
Навчись силу зберігати
Щоб й при старості літати!
*
Цвіт яблунь й вітер
Вітерець віє в круговерті,
Яблунь цвіт - пелюсточки вперті,
Шурхіт чути -Держись міцніше,
Поспішіть, під сонцем тепліше.
Зняв росинки, ото примхливий,
Глянь який, але ж цвіт красивий,
Символ ніжності, тут духмяність,
Особлива, є ідеальність.
Знаки світлих мрій і доброти,
Досягти шлях своєї мети,
До висот кращого світу,
Від життя отримать втіху!
09.05.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Ніна Незламна