Вулкан любові вирвав жаром лави
киплячої на перемерзлу даль...
Із неї не народяться опали,
Каміння - так! Одначе - не кришталь.
Розі́рву памʼять силою ведмежою
про запах, голос, образ і профайл:
після онлайн з твоєю соцмере́жею
одне бажання - вийти у офлайн.
Засаджу в серце меч по саму ґарду
"коханню" твому (як на мене - гідрі),
як втомлений в боях, зі Сталінграду
в Компʼєн зажену у білизні спідній.
Оркестр стих... замовкли карабіни
почесних варт, що обступили яму.
...Любов померла з НАШОЇ провини.
Ми добре постаралися... На славу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2023
автор: К0ВАЛЬ